Опис досвіду
роботи
вчителя початкових класів
Андріївської ЗОШ І-ІІІ ст.
Гайдаш Валентини Миколаївни
Тема досвіду. Інтерактивні методи навчання як засіб самореалізації
учнів.
Актуальність досвіду
Прискорений темп життя, великий потік
інформації, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко
знаходити необхідне рішення, використовуючи
для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних
джерел інформації. Виходячи з вимог сучасної школи – навчити учня вчитися,
самостійно здобувати знання, застосовувати ці знання в житті, вміти знаходити
вихід в нестандартних ситуаціях, я обрала проблему, яка на мій погляд,
задовольнить всі ці вимоги та виконання Державного стандарту початкової школи.
Це активна модель навчання, яка передбачає використання інтерактивних
технологій. Отже, проблема над якою я працюю – це використання інтерактивних
методів навчання в початкових класах як засіб самореалізації учня.
Дбаючи про високий рівень знань своїх учнів ставлю
перед собою завдання - розвивати мислення учнів,вміння адекватно оцінювати
результати, самостійно здобувати інформацію,перетворюючи знання на інструмент
пізнання інших видів діяльності, вміння конструктивно взаємодіяти з іншими
дітьми, у своїй педагогічній діяльності використовую такі форми і методи
навчання, які б викликали у дітей зацікавленість навчальним матеріалом, бажання
вчитися, прагнення успіху в опануванні начальних предметів. І тут мені допомагають інтерактивні технології
навчання.
Суть інтерактивного навчання полягає у
тім, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної
взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове,
навчання у співпраці), де і учень, і вчитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти
навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони
знають, вміють і здійснюють.
Як свідчать наукові дослідження, інтерактивними
прийнято називати засоби, що забезпечують безперервну діалогову взаємодію
суб'єктів освітнього процесу. "Інтерактивне навчання (від англ. inter -
взаємний, act - діяти), за визначенням О.Пометун, Л.Пироженко, «це спеціальна
форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних
умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну
спроможність".
Розробки
елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В.О.Сухомлинського,
учителів-новаторів 70—80-х років (Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, Є.Ільїна,
С.Лисенкової та ін.), теорії розвивального навчання. У Західній Європі групові форми навчальної діяльності активно
розвивалися і удосконалювалися. Наприкінці XX ст. інтерактивні технології
набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують
при викладанні різних предметів від молодшого шкільного віку до старшого.
Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (СІЛА, штат Меріленд) у
1980-х роках, свідчать, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка
засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його
почуття, волю, дії і практику. Системне використання інтерактивних методів є
актуальним для сучасної освіти, та виступає ґрунтовною складовою у формуванні
компетентної особистості учня як громадянина демократичного суспільства.
Головна риса інтерактивного навчання - використання
власного досвіду учнями під час розв'язання проблемних питань. Їм надається
максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів.
Застосування
інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків.
Структура інтерактивного уроку
відрізняється від загальновідомої структури комбінованого уроку. Його етапи:
I.
Мотивація.
II.
Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
ІІІ. Надання необхідної інформації.
IV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).
V. Підбиття підсумків
(рефлексія), оцінювання результатів уроку.
Розглянемо
детально кожен з них.
МОТИВАЦІЯ
Мета етапу
- сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної
теми. Без виникнення мотивів учіння й мотивації навчальної діяльності не може
бути ефективного пізнання. Тому на цьому етапі використовую такі прийоми:
- коротка розповідь;
- бесіда;
- демонстрування наочності;
- нескладні інтерактивні технології («Мозковий штурм», «Мікрофон»,
«Криголам», «Прес», «Асоціативний кущ» ).
За допомогою метода «Прес» спонукаю учнів міркувати,
аналізувати, доводити свою думку. На уроці з математики пропоную порівняння іменованих
чисел. Метод «Асоціативний кущ» ефективний в тому, що учень думає вільно та
відкрито стосовно певної теми. На уроці читання по темі «Усна народна
творчість» учень записує, що в нього асоціюється з УНТ.
Як правило, матеріал, озвучений
учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для
представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше ніж 5 % часу
заняття.
ОГОЛОШЕННЯ, ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТЕМИ
Другий етап інтерактивного уроку —
оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. На цьому
етапі моя мета — забезпечити розуміння учнями змісту
їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них
чекає вчитель.
Формулювання очікуваних результатів
уроку — це принциповий момент інтерактивного навчання, бо не усвідомивши цього,
учень може сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану
з навчальним предметом.
Формулювання результатів має
відповідати таким вимогам:
- висвітлювати результати діяльності
на уроці учнів, а не вчителя («після цього уроку я зможу...»);
- чітко відображати рівень
навчальних досягнень, який очікується після уроку;
- чітко вказувати на способи
«вимірювання» результатів;
- учитель має говорити коротко, ясно
й абсолютно зрозуміло для учнів.
Правильно сформульовані, а потім
досягнуті результати — це гарантія успіху. Оптимальною є ситуація, коли учень
розуміє не тільки те, чого він досяг, а й те, чого він має досягти на
наступному уроці, чого він взагалі хоче від цього предмета для свого життя.
Тому в цій частині інтерактивного уроку я
вимагаю:
- назвати тему уроку або попросити
когось із учнів назвати її;
- якщо назва теми містить нові слова
або проблемні питання, слід звернути на це увагу учнів;
- попросити когось із учнів
оголосити очікувані результати;
- нагадати, що в кінці уроку він
перевірятиме, чи досягли вони цих результатів.
Цей елемент уроку займає не більше ніж 5 % часу. Проводжу його в основному за допомогою вправи
«Журналіст
НАДАННЯ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Мета етапу — дати учням достатньо інформації для того, щоб на її
основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може
бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього
завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або
наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту
уроку я даю інформацію для попереднього
домашнього вивчення. На самому уроці звертаю на неї увагу, особливо на
практичні поради, якщо необхідно, прокоментувати терміни або організувати
невеличке опитування. Ця частина уроку займає близько 10—15 % часу.
Використовую такі вправи: «Мікрофон», «Робота в парах»
ІНТЕРАКТИВНА ВПРАВА
Інтерактивна вправа —
центральна частина заняття, яка має займати близько 50—60 % часу, її мета —
засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Обов'язковою є
така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:
1. Інструктування (2—3 хвилини).
2. Об'єднання в групи або розподіл
ролей (1—2 хвилини).
3. Виконання завдання, де вчитель
виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5—15 хвилин).
4. Презентація результатів виконання
вправи (З— 15 хвилин).
Рефлексія результатів учнями, що є
природним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання.
Рефлексію здійснюю в різних формах:
як під час індивідуальної роботи, роботі
в парах, групах, дискусія. Застосовую її
після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного
етапу навчання.
На четвертому етапі інтерактивного уроку застосовую такі
інтерактивні вправи: «Ажурна
пилка», «Займи позицію», «Ситуативне моделювання. Гра-експромт
«Пожежа», Технологія «Метод «Прес», «Два
— чотири — всі разом», «Акваріум».
ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ (РЕФЛЕКСІЯ)
Під
час проведення рефлексії намагаюсь дотримуватись таких
етапів:
1. Припинення діяльності (з
можливістю продовження роботи).
2. Відновлення послідовності
виконаних дій (навіть незначних).
3. Вивчення відтвореної
послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності
поставленим завданням.
4. Виявлення і формулювання
результатів рефлексії:
— предметна продукція діяльності
(ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання);
— способи, які використовувалися чи створювалися в ході
діяльності;
— гіпотези щодо майбутньої діяльності.
Рефлексію подаю у вигляді малюнків, схем,
графіків, за допомогою технології «Дерево рішень» (Додаток 9)
Підсумовуючи всі етапи
інтерактивного уроку, пройшовши всіма його сходинками, починаєш розуміти всю
глибину підходів до вдосконалення сучасного уроку. Адже суть інтерактивного
навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної
взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель є
рівноправними, рівнозначними суб'єктами процесу, розуміють, що вони роблять.
Інтерактивне навчання —
для мене це спеціальна форма організації
пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити
комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну
спроможність.
Труднощі щодо
впровадження досвіду
Як і
кожна сучасна технологія
навчання інтерактивне навчання
має свої труднощі
під час його використання:
діагностика
початкових знань та
вмінь із предмету; навчання
навичкам самоконтролю та взаємоконтролю; визначення
рівня досвідченості школярів; організація групової та парної работи.
Нагромаджений уже сьогодні в Україні та закордоном
досвід переконливо свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й
оптимізації навчального процесу.
Вони
дають змогу учням:
>
полегшити процес засвоєння знань;
>
аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального
матеріалу;
>
навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку
зору, аргументувати й дискутувати;
>
моделювати різні соціальні ситуації і збагачувати власний соціальний досвід
через включення в різні життєві ситуації;
>
слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;
>
вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній,
уникати конфліктів, шукати компроміси;
>
знаходити спільне розв’язання проблем, розвивати навички проектної діяльності,
самостійної роботи, виконання творчих робіт.
Крім
того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею
співробітництва тих, хто навчає і тих хто навчається, вчить їх конструктивній
взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює
доброзичливу атмосфера, підвищує мотивацію учнів до навчання.
Під час інтерактивного навчання учні
вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити,
поважати думку одне одного, приймати продумані рішення.
Творчій роботі
учнів у групах сприяють такі методи і методики інтерактивного навчання:
«Мозкова атака»
( є прекрасним методом для використання досвіду учнів з метою розв’язання
проблем та розробки ідеї ). «Кубування» ( є
методом навчання, який полегшує розгляд різних
сторін теми: описання, порівняння, встановлення асоціації, аналіз,
аргументація). «Асоціативний
кущ» ( універсальний метод, може бути використаний на всіх етапах уроку під час
вивчення будь-якого предмету. Спонукає думати вільно та відкрито стосовно
певної теми ). «Передбачення» (
метод стимулює розвиток критичного мислення; дозволяє синтезувати думку,
аналізувати інформацію, давати оцінку та зіставляти свої уявлення з розвитком
подій ). «Взаємного
навчання» ( надає можливість учням брати участь у навчанні та передачі знань
своїм однокласникам. Учні виступають у ролі вчителя і керують процесом
навчання. Методика дає можливість ставити питання і вислуховувати відповіді на
них ). «Доповідач –
респондент» ( робота в парах: один учень переказує зміст прочитаного, інший
показує за допомогою рухів, жестів, міміки. Учні взаємодоповнюють один одного;
сприяє розвитку уваги, пам’яті ). «Дискусія» (
метод дає нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого
питання; сприяє розвитку мовленнєвої компетенції. Учні вчаться висловлювати та
аргументувати власну думку. Фрази, що найчастіше вживаються: «Я думаю», «Я
вважаю», «На мою думку», «Я згоден, але…», «Я не згоден, тому що…» ). «Мозаїка» (
метод, що дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість
інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне
одному вчитися навчаючи. Кожен учень самостійно опрацьовує свою частину
матеріалу і знайомить з нею свою групу. За допомогою товаришів дитина сприймає
тему в цілому ).
У своїй
педагогічній практиці,щоб зосередити увагу учнів на проблемі і викликати
інтерес до обговорюваної теми дуже часто
використовую нескладні інтерактивні технології «Мозковий штурм»і «Мікрофон»,
які часто поєднуються. Наприклад, на уроках читання ставлю таке запитання «Що вам відомо
про поета чи письменника?», крім того, що дізнались на уроці, діти ще вдома
знаходять додаткову інформацію і з
задоволенням приймають участь цих
вправах або під час роботи над заголовком, коли треба висловити свої передбачення
Ці вправи розвивають мовлення учнів, вміння говорити перед
аудиторією,висловлюватись чітко і влучно.
Метод «Карусель» застосовую під час перевірки
домашнього завдання на уроках читання,
математики (перевірка таблиці множення),природознавства (у 3 класі, коли
вивчаємо групи рослин, тварин).Ця вправа дуже ефективна, бо
одночасно включає всіх учасників в активну роботу з різними партнерами.
Майже на кожному уроці застосовую роботу в групах і
парах Ці технології дають змогу учням час подумати,обмінятись ідеями і лише
потім озвучувати свої думки перед класом.. Наприклад, на уроках читання
об’єдную клас у дві групи, які складають запитання до одного і того ж
оповідання. Потім представники кожної групи задають по черзі запитання і дають
відповіді, котрі ми умовно складаємо до торбинки запитань. Перемагає та група,
яка задала найбільше запитань за змістом тексту.
На уроках Основи здоров′я діти
об’єднуються в групи і складають правила
безпечної поведінки вдома, на вулиці, в громадських місцях, у
транспорті, під час пожежі, повені, грози, тощо. Потім кожна група презентує
свою роботу. Це дає змогу краще засвоїти
матеріал. Далі йде практична частина. Діти розігрують задані ситуації, вчаться
застосовувати свої знання на практиці.
З
першого класу привчаю дітей до роботи з додатковою літературою. І тут у пригоді
стає інтерактивна вправа «Пошук інформації». Наприклад, байка Л.Глібова
«Лебідь, Щука і Рак». Кожна група одержує запитання, відповідь на яке повинна
знайти в «Енциклопедії» про тварин. 1 група –Що ви можете розповісти про життя
і поведінку лебедя? 2 група - Що ви знаєте про рака, його спосіб життя і
поведінку? 3 група – Якою цікавою інформацією можете поділитися про щуку? Далі
запитання для всіх. Чи є щось спільне у лебедя, щуки і рака? Діти роблять
висновок.
Найпоширенішою
технологією у початкових класах є розігрування ситуації за ролями.
Рольова гра, розігрування сценок, драматизацій – улюблена вправа молодших
школярів. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням
виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення.
Так на уроці читання, опрацювавши
оповідання В. Сухомлинського «Як Павлик списав у Зіни задачу», пропоную учням
об’єднатися в групи і проінсценувати уривок. На цьому ж уроці опрацювали
оповідання «Найкраща лінійка». Текст я поділила
на частини і використала інтерактивний прийом «Займи позицію».
Прочитавши першу частину, запитала учнів: «Чи дійсно у хлопчика, який отримує
погані оцінки, все так погано?» Піднялись учні, які підтримують цю думку. Після
опрацювання другої частини тексту запитую, хто з учнів змінив свою позицію? В
результаті опитування прийшли до висновку, що в кожній людині є щось своє
індивідуальне, особливе. Відповіді учнів:
«Хтось може працювати розумом, а хтось – руками».
На уроках української мови
неодноразово використовувала інтерактивний прийом «Навчаючись – учусь».
Такий вид навчальної діяльності надає можливість взяти активну участь у
навчанні та передачі своїх знань іншим однокласникам під час уроку.
Дітям дуже подобається гра «Засадимо
грядку», яку використовую для написання словникового диктанту. Під час
перевірки вивішую на дошці правильно написані слова, учні обмінюються зошитами
і починають «Виполювати бур'янці» (виправляти помилки,пояснюючи один одному
орфограми на цю тему. На даному етапі використовую технологію«Створення
ситуації успіху»: «У кого грядочки чисті - Молодці! У кого були помилки
- наступного разу засаджуйте старанно і не допускайте, щоб на ній зріс бур'ян!»
(Засаджувати можна полуниці, малину, редиску, редьку, моркву, капусту).
На етапі підбиття підсумків використовую
інтерактивний прийом «Незакінчене речення», «Сенкан», «Крісло автора». Вони
дають можливість учням долати стереотипи, вільно висловлюватись,
відпрацьовувати вміння говорити стисло, але переконливо.
При
використанні інтерактивних методів навчання рівень знань учнів якісно та
кількісно поліпшується, діти стають активнішими,стимулюється бажання вчитися,
пізнавати щось нове. Моніторинг навчальних досягнень з української мови, математики, проведений
у 4 класі (2012-2013н.р. є підтверженням сказанного. На кінець навчального року
відсоток учнів з середнім рівнем навчальних досягнень у з української мови
зменшився з 46% до 7%, достатній –
збільшився з 27% до 47%, а високий –
з 27% до 46%. З математики відсоток учнів з середнім рівнем навчальних досягнень скоротився з 46% до 14% , достатній – збільшився з 27%
33%, і високий – з 27% до 53%.Учениця 4класу Гайдаш Анна приймала участь у ІІ етапі Міжнародного конкурсу імені П.Яцика і зайняла 7 місце, у конкурсі «Кращий відгук на сучасну дитячу прозу» і
зайняла 3 місце в районі.Також мої учні стали активними учасниками Міжнародних
конкурсів «Кенгуру», «Русский медвежонок», «Колосок», «Соняшник» , «Кришталева
сова», де посідали призові місця.
Саме інтерактивні методи навчання дають змогу створювати навчальне
середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це дає
можливість учням формувати характер,розвивати світогляд, критичнее мислення,
ключові компетентності, виявляти і реалзовувати
індивідуальні можливості.
Література
1.Пометун
О., Пироженко Л.. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Київ,
«Видавництво А.С.К.» 2004.
2.Савченко
О.Я. Дидактика початкової освіти. Київ. «Грамота» 2012.
3.Стребна
О.В. Соценко А.О. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової
школи. Харків. Видавнича група «Основа» 2005.
4.
Інтерактивні технології навчання у початкових класах./авт..-упор. Дівакова І.
Тернопіль. Мандрівець. 2011.
5.
Дехтяренко О.Л. Впровадження інтерактивних технологій при формуванні навичок
швидкочитання. Розкажіть онуку. 2010. №9.
6.
Вонсул Я.Використання інтерактивних
ігрових технологій на уроках.
Початкова школа. 2011. №12.
7.Дячук І. Інтерактивні методи навчання на уроках
розвитку зв’язного мовлення.
Початкова
школа.- 2011.-№1
Немає коментарів:
Дописати коментар